ДЕ ДУНАЙ РІКА ГУЛЯЄ І ЦВІТУТЬ САДИ, ТАМ ВЕСНА СЕРЦЯ ВІНЧАЄ РАДІСТЬ НАЗАВЖДИ. СОНЦЕ В ЛОЗАХ ВИНОГРАДУ, А КОХАННЯ ВОДОСПАДОМ В СОНЯЧНІМ КРАЮ, В СОНЯЧНІМ РАЮ. ФЕМОЗЕТИМЕ БАРИ, ЯКА КРАСИВА ТА ВЕСНА, ВІДШУКАТИ ПАРУ ПІДКАЖЕ НАМ ВОНА. ФЕМОЗЕТИМЕ БАРИ РАДІЮТЬ НЕ
Не плач...не плач любов пройде,як зима ти так хотіла сама, не плач,згадай ти так хотіла сама, любов пройде,як зима не плач...ти ж його кохаєш і сама то добре знаєш, ти боялася кохання,бо отримала страждання, не край його серце знов ти ж не мрієш про цю лю
і водила мене у поля, край села. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги, с
Любов сліпа, сліпий і той хто любить, На краю прірви усміхнений стоїш. Один лиш крок - вона тебе загубить,За руку візьме і з нею полетиш
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж ворогами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.
я не забуду дім мого дитинства, мене туди стежиночка веде. там вечорами лине тиха пісня, і в мами очі наче небо голубе. мій рідний дім-колиска калинова і яблунева гілка край вікна. гніздечко тихе ніжної любові де мама й тато наче ластівок сім'я. прис